Уретрит - симптоми, діагностика та сучасні методи лікування

Якщо діагноз "цистит" знайомий багатьом, то з уретритом люди стикаються рідше. Ця хвороба може протікати стерто, без виражених проявів. Але навіть якщо симптоми з'являються і турбують, багато людей не хочуть звертатися до лікаря, сподіваючись, що "само пройде". Однак далеко не всі захворювання минають без лікування. Іноді вони призводять до розвитку ускладнень або хронічного запального процесу, який вилікувати набагато складніше.

Що таке уретрит?

Уретрит — це запалення сечовипускального каналу, або уретри. У чоловіків і жінок ці органи різняться. Чоловіча уретра має вигляд довгої вузької "трубки" з вигинами. У жінок вона значно ширша та коротша, тому інфекція може легко потрапити в сечовий міхур і спричинити розвиток циститу. Сечовипускальний канал відкривається назовні отвором: у чоловіків він розташовується на голівці пеніса, а в жінок - вище піхви.

Основна функція уретри - виведення сечі з сечового міхура, у чоловіків через неї також відбувається еяколяція сперми.

Запалення сечовипускального каналу може зустрічатися у чоловіків і жінок, а також у дітей. Найчастіше уретрит спричинений інфекцією - бактеріями або грибками. Але в рідкісних випадках причиною запалення уретри можуть стати:

  • алергічна реакція;
  • променева терапія (під час лікування онкозахворювань);
  • вплив токсинів.

Такий уретрит називають неінфекційним. Також запальний процес може розвинутися після травми сечовипускального каналу - наприклад, під час введення катетера. Зазвичай це ускладнення трапляється в чоловіків через особливості будови уретри (її довжини та вигинів).

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Основні види уретриту

Лікарі відносять уретрит до групи венеричних захворювань, оскільки в більшості випадків він спричинений мікроорганізмами, які передаються статевим шляхом. Інфекційне запалення уретри може бути специфічним і неспецифічним.

Про специфічний бактеріальний уретрит урологи говорять, якщо він спричинений такими мікроорганізмами:

  • гонококами;
  • мікоплазмою;
  • хламідіями;
  • уреаплазмою;
  • трихомонадами.

Також окремо виділяють гонорейний (гонококовий) і негонококовий уретрити.1

Але запалення сечовипускального каналу може бути спричинене й умовно-патогенною мікрофлорою, яка мешкає в організмі людини, але починає активно рости й розмножуватися тільки під впливом якихось чинників (наприклад, переохолодження). Такий уретрит називають неспецифічним, його часті збудники - це кишкова паличка, стрептококи та стафілококи, протей, грибки.

За перебігом хвороба буває гострою або хронічною. Гострий уретрит частіше (але не завжди!) протікає з більш вираженими симптомами та змушує пацієнтів звертатися до лікаря. Для хронічного запалення уретри характерні періодичні загострення зі стертими проявами. Не лікований гострий уретрит згодом може перейти в хронічний, а той, своєю чергою, спричинити розвиток серйозних ускладнень - наприклад, звуження або спайки сечовипускального каналу.

Уретрит - як передається?

Оскільки основна причина запалення уретри - інфекція, то передається хвороба зазвичай статевим шляхом. Такий уретрит називають первинним. Але в деяких випадках (значно рідше) мікроорганізми можуть потрапити в канал із сусідніх органів - наприклад, із тканин передміхурової залози або сечовивідних шляхів (сечовий міхур, сечоводи). Тоді лікарі встановлюють діагноз "вторинний уретрит".

З огляду на шлях передачі, уретрит називають хворобою молодих людей, особливо сексуально активних і тих, хто часто змінює статевих партнерів. І хоча вважається, що жінки хворіють на нього рідше, це не так. Просто в них симптоми дуже часто мізерні, стерті, через що пацієнтка не звертається до уролога і продовжує поширювати інфекцію під час статевих контактів.

У разі уретриту причина хвороби (конкретний збудник) має вирішальне значення під час вибору схеми лікування, оскільки різні інфекції чутливі до певних антибіотиків. Саме тому так важливо своєчасно звертатися до лікаря і проходити комплексне обстеження. Попри стерті прояви, ця хвороба дуже підступна, а в хронічній формі лікувати її набагато складніше.

За різних видів уретриту ознаки захворювання також різняться. Іноді лікареві достатньо скарг та огляду, щоб установити діагноз, а в інших випадках потрібен мазок і бакпосів, тому що пацієнта взагалі нічого не турбує.

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Як проявляється уретрит?

За уретриту симптоми можуть бути як дуже вираженими (наприклад, за гонококової інфекції), так і практично непомітними. "Стерта" симптоматика зустрічається у 70% жінок і приблизно в половини чоловіків, якщо збудник хвороби - хламідії.

Зазвичай перші ознаки захворювання з'являються протягом 1-2 тижнів після зараження. У разі статевого контакту з людиною, хворою на гонорею, запальний процес розвивається раніше: пацієнти починають відчувати дискомфорт уже через 4-7 днів.

Основні симптоми уретриту:

  • неприємні відчуття (біль, печіння, подразнення, поколювання) в уретрі;
  • свербіж, почервоніння в ділянці зовнішнього отвору сечовипускального каналу;
  • виділення із сечовипускального каналу (у чоловіків). Колір їх може бути різним - від білого до коричневого, іноді у виділеннях при уретриті з'являються сліди крові;
  • виділення з піхви у жінок. Вони можуть з'являтися або значно посилюватися, іноді порушується менструальний цикл;
  • болі внизу живота у жінок і в мошонці у чоловіків.

Загальне самопочуття пацієнтів при уретриті зазвичай не порушується: у них не підвищується температура, немає проявів інтоксикації (головний біль, нудота, зниження апетиту). Але за гонококової інфекції запалення може також вражати кон'юнктиву очей і суглоби.

Уретрит - який лікар лікує?

Запалення сечовипускального каналу - це урологічне захворювання, його діагностикою та лікуванням займається уролог. Але дуже часто жінки звертаються до гінеколога, оскільки за своїми проявами хвороба може нагадувати запалення піхви (вагініт).

Діагностика уретриту включає:

  • загальний аналіз сечі;
  • мазок з уретри з дослідженням мікрофлори;
  • бакпосів виділень з уретри. Він допомагає не тільки виявити збудника, а й оцінити його чутливість до різних антибіотиків.

За необхідності лікарі проводять додаткове обстеження - УЗД нирок і сечового міхура, простати, органів малого таза, беруть мазки з піхви.

У складних клінічних ситуаціях, коли діагноз уретриту дуже вірогідний, а виявити збудника стандартними методами діагностики не вдається, урологи рекомендують додаткові аналізи - наприклад, ПЛР крові, сечі або виділень для виявлення конкретного мікроорганізму. Також використовують серологічні методи - визначення антитіл до бактерій. Наприклад, виявлення високих рівнів антитіл класу G допомагає діагностувати хронічний хламідійний уретрит.3

Важливо!

Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.

Ефективні таблетки від уретриту

Коли встановлено діагноз "уретрит", лікування (препарати) лікар підбирає з урахуванням збудника захворювання. Найкращі результати дає терапія, яка проводиться за результатами бакпосіву та антибіотикограми. У разі уретриту лікування зазвичай проводять таблетками. Уколи та крапельниці не застосовують, оскільки у пацієнтів немає симптомів інтоксикації.

Основне лікування уретриту - це антибіотики, рідше протигрибкові препарати. За виражених симптомів використовують знеболювальні та протизапальні засоби. Але вони часто спричиняють побічні ефекти - від болю в животі й нудоти до виразки шлунку або кровотечі. Також ці препарати не усувають спазм уретри. Крім того, за хронічного перебігу захворювання, крім основного курсу терапії, потрібне і тривале протирецидивне лікування, проведення якого з використанням антибіотиків - неможливе. У цій ситуації урологи віддають перевагу рослинним засобам: вони мають комплексну дію на організм і зазвичай добре переносяться. Іноді один фітопрепарат може замінити одразу три синтетичні ліки, якщо його підібрано правильно.

Як запобігати хворобі та розвитку ускладнень?

У разі інфекційного уретриту профілактика - це насамперед безпечний секс. Під час активного статевого життя потрібно обов'язково користуватися презервативами. Якщо з якоїсь причини трапився незахищений статевий контакт, і чоловікові, і жінці слід звернутися до лікаря і пройти обстеження для виявлення інфекцій.

У ситуації, коли хвороба виявляється в одного з партнерів, другий теж проходить лікування, оскільки ризик передачі інфекції досить високий, а виявити її відразу не завжди вдається.

Щоб запобігти розвитку ускладнень, слід виконувати всі рекомендації лікаря. Дієта в разі уретриту передбачає обмеження занадто гострих, кислих, солоних страв, копченостей, консервації, оскільки вони можуть посилити неприємні симптоми. Антибіотикотерапію в жодному разі не можна переривати навіть у разі поліпшення стану.

Дотримання призначень лікаря - це запорука ефективного лікування і профілактика ускладнень уретриту в чоловіків і жінок.

Перевірено медичним фахівцем

Коваль Сергій Анатолійович

медичний радник та менеджер з медичних питань ТОВ “Біонорика“
Магістр у галузі знань Охорона здоров'я та фармація


  1. Посібник Внутрішні хвороби Емпедіум. Стаття “Уретрит”
  2. Міністерство охорони здоров’я України “Протокол ведення хворих. Неспецифічний уретрит. (№ 34.1.)”
  3. 3Нові клінічні протоколи Duodecim. Настанова 00253. Хламідійний уретрит і цервіцит

САМОЛIКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКIДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ´Я